Приїзд гурту Мельница в листопаді до Києва – це вже хороша традиція, яка повторюється з року в рік. Цього чекають численні фанати, які готують різноманітні флешмоби до виступу улюбленого гурту. Як презентували музиканти свою програму «Альхимейра», читайте у нашому матеріалі.
На початку виступу в залі панувала містична атмосфера. На сцені лунала Бахова «Токата і фуга ре мінор», під яку виходили музиканти. Вечір розпочався з композиції “Бес Джиги”, під яку витанцьовували як самі музиканти, так і фани в залі. Гурт виконував пісні з двох останніх концептуально об’єднаних альбомів, ‘Алхимия’ і ‘Химера’, від того і назва їхньої концертної програми – «Альхимейра». Проте, кілька композицій були більш давніми, що потішило особливо відданих шанувальників гурту. Наталія між піснями жартувала, що бачила, як до своїх місць ідуть люди в хутрах, як в «Грі Престолів». І якщо так холодно, то потрібно розтанцювати зал. Танцювати, до речі, майже не було де, за виключенням двох бокових фан-зон, у яких, проте, погано було видно сцену. Але це мало заважало людям насолоджуватися концертом.
Мельница – это когда сопротивление бесполезно, а снег летит вертикально вверх, и я обещаю вернуться никогда, никогда. А дороги сплетаются в тугой клубок, и тянет пряжу шелкопряд. Начинает петь голубая трава, и стынут вдали позабытые колодцы.
Фани також влаштували кілька флешмобів. Наприклад, під час виконання “Колеса” в залі з’явилися великі паперові колеса, які котилися з рук у руки з ходом пісні. А на пісні “Война” люди подіставали ліхтарики і утворили море світла. А ближче до середини концерту Мельница торкнулася альбомів ‘Перевал’, ‘Зов Крови’ і ‘Дикие Травы’. Не минулося без “Шамана” з варганом, “Ночной Кобылы” і “Дракона”. Загалом гурт кардинально змінив свій сет-лист відносно попередніх років, зосередився на нових альбомах і композиціях, які не виконувалися довгий час. Посеред концерту барабанщик Дмитро Фролов виконав на ударних своє традиційне «барабанне фроло», чим ще більше запалив натовп. Якби серед барабанщиків були берсерки, вони б виглядали саме так. Потім зі своїм соло виступив флейтист Дмитро Каргін, і одразу причарував глядачів.
Приїзд гурту Мельница в листопаді до Києва – це вже хороша традиція, яка повторюється з року в рік. Цього чекають численні фанати, які готують різноманітні флешмоби до виступу улюбленого гурту. Як презентували музиканти свою програму «Альхимейра», читайте у нашому матеріалі.
На початку виступу в залі панувала містична атмосфера. На сцені лунала Бахова «Токата і фуга ре мінор», під яку виходили музиканти. Вечір розпочався з композиції “Бес Джиги”, під яку витанцьовували як самі музиканти, так і фани в залі. Гурт виконував пісні з двох останніх концептуально об’єднаних альбомів, ‘Алхимия’ і ‘Химера’, від того і назва їхньої концертної програми – «Альхимейра». Проте, кілька композицій були більш давніми, що потішило особливо відданих шанувальників гурту. Наталія між піснями жартувала, що бачила, як до своїх місць ідуть люди в хутрах, як в «Грі Престолів». І якщо так холодно, то потрібно розтанцювати зал. Танцювати, до речі, майже не було де, за виключенням двох бокових фан-зон, у яких, проте, погано було видно сцену. Але це мало заважало людям насолоджуватися концертом.
Мельница – это когда сопротивление бесполезно, а снег летит вертикально вверх, и я обещаю вернуться никогда, никогда. А дороги сплетаются в тугой клубок, и тянет пряжу шелкопряд. Начинает петь голубая трава, и стынут вдали позабытые колодцы.
Фани також влаштували кілька флешмобів. Наприклад, під час виконання “Колеса” в залі з’явилися великі паперові колеса, які котилися з рук у руки з ходом пісні. А на пісні “Война” люди подіставали ліхтарики і утворили море світла. А ближче до середини концерту Мельница торкнулася альбомів ‘Перевал’, ‘Зов Крови’ і ‘Дикие Травы’. Не минулося без “Шамана” з варганом, “Ночной Кобылы” і “Дракона”. Загалом гурт кардинально змінив свій сет-лист відносно попередніх років, зосередився на нових альбомах і композиціях, які не виконувалися довгий час. Посеред концерту барабанщик Дмитро Фролов виконав на ударних своє традиційне «барабанне фроло», чим ще більше запалив натовп. Якби серед барабанщиків були берсерки, вони б виглядали саме так. Потім зі своїм соло виступив флейтист Дмитро Каргін, і одразу причарував глядачів.
Майже дві години концерту і 21 пісня промайнули непомітно. Прихильники не хотіли відпускати улюблений гурт зі сцени, дарували музикантам квіти і просили більше композицій.
Текст і фото: Марія Рідкоус
