І про культуру…

Святослав Вакарчук
Лідер рок-групи Океан Ельзи, композитор, громадський діяч

Замість підтримки нових культурних трендів, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, формальною «культурною» пропозицією та актуальним мистецтвом
Океан Ельзи ніколи не просив державної підтримки. Ми завжди справлялись самі, сподіваюсь, справимось і далі.

‪Проте існують такі сфери культури, які в сьогоднішніх обставинах конче потребують допомоги держави. Наприклад, класична музика, музейна справа, театри, певною мірою, кіно. Сьогодні навряд чи вони самотужки можуть не лише розвиватися, а й взагалі вижити. Та саме вони є одним із чинників формування повноцінної нації.

‪На жаль, часто, замість допомоги справжньому мистецтву, державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом. Про схожі проблеми говорить в свіжому інтерв’ю Влад Троїцький.

Можна багато в чому не згоджуватися у формі та зміст зрозумілий: замість підтримки нових культурних трендів, створення середовища, в якому мають шанс з’являтися справжні генії, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, бездушною, формальною «культурною» пропозицією та попитом спраглої до актуального мистецтва частини суспільства.

Державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом
‪Хтось зауважить, що смаки купки київських, одеських, львівських чи харківських інтелектуалів це ще не смаки всієї України. Це правда. Але якщо йти за цією логікою, то скажіть, будь ласка, коли в останнє держава насправді займалася питаннями культури, наприклад, в українському селі? Так, регулярно проводяться незрозумілі творчі збори, фестивалі, бенефіси «корифеїв» та інші високозатратні, але беззмістовні формати заходів, що збереглися ще з радянських часів.

‪Але запитайте скільки сільських школярів бачили фільм «Тіні забутих предків» чи знають ім’я, історію Енді Воргола (він же Андрій Варгола)? Отож! Це не надто дорого, але вкрай, вкрай важливо.

‪Сьогодні, нарешті пора громадянському суспільству та відповідальним за державну політику повернутись обличчям один до одного і почати чесний і відвертий діалог щодо культури.

‪Досить банальних слів від чиновників та концепцій на тисячу сторінок. Чіткі, зрозумілі, а головне щирі пропозиції завжди знайдуть підтримку. І це стосується не тільки сфери культури, а й всіх інших сфер також. Але для того, щоб такі пропозиції приходили в голову не можна ставитись до держави, як до нічийної дойної корови. Бо з таким відношенням, і молоко закінчиться, і корова здохне.

P.S. Не шукайте в цьому пості жодної політики, просто наболіло. Прочитав інтерв’ю Влада і не зміг промовчати. Коли наболить більшості з нас, сподіваюсь, й почнуться справжні зміни.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Святослав Вакарчук
Лідер рок-групи Океан Ельзи, композитор, громадський діяч

Замість підтримки нових культурних трендів, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, формальною «культурною» пропозицією та актуальним мистецтвом
Океан Ельзи ніколи не просив державної підтримки. Ми завжди справлялись самі, сподіваюсь, справимось і далі.

‪Проте існують такі сфери культури, які в сьогоднішніх обставинах конче потребують допомоги держави. Наприклад, класична музика, музейна справа, театри, певною мірою, кіно. Сьогодні навряд чи вони самотужки можуть не лише розвиватися, а й взагалі вижити. Та саме вони є одним із чинників формування повноцінної нації.

‪На жаль, часто, замість допомоги справжньому мистецтву, державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом. Про схожі проблеми говорить в свіжому інтерв’ю Влад Троїцький.

Можна багато в чому не згоджуватися у формі та зміст зрозумілий: замість підтримки нових культурних трендів, створення середовища, в якому мають шанс з’являтися справжні генії, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, бездушною, формальною «культурною» пропозицією та попитом спраглої до актуального мистецтва частини суспільства.

Державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом
‪Хтось зауважить, що смаки купки київських, одеських, львівських чи харківських інтелектуалів це ще не смаки всієї України. Це правда. Але якщо йти за цією логікою, то скажіть, будь ласка, коли в останнє держава насправді займалася питаннями культури, наприклад, в українському селі? Так, регулярно проводяться незрозумілі творчі збори, фестивалі, бенефіси «корифеїв» та інші високозатратні, але беззмістовні формати заходів, що збереглися ще з радянських часів.

‪Але запитайте скільки сільських школярів бачили фільм «Тіні забутих предків» чи знають ім’я, історію Енді Воргола (він же Андрій Варгола)? Отож! Це не надто дорого, але вкрай, вкрай важливо.

‪Сьогодні, нарешті пора громадянському суспільству та відповідальним за державну політику повернутись обличчям один до одного і почати чесний і відвертий діалог щодо культури.

‪Досить банальних слів від чиновників та концепцій на тисячу сторінок. Чіткі, зрозумілі, а головне щирі пропозиції завжди знайдуть підтримку. І це стосується не тільки сфери культури, а й всіх інших сфер також. Але для того, щоб такі пропозиції приходили в голову не можна ставитись до держави, як до нічийної дойної корови. Бо з таким відношенням, і молоко закінчиться, і корова здохне.

P.S. Не шукайте в цьому пості жодної політики, просто наболіло. Прочитав інтерв’ю Влада і не зміг промовчати. Коли наболить більшості з нас, сподіваюсь, й почнуться справжні зміни.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

І про культуру…

Святослав Вакарчук
Лідер рок-групи Океан Ельзи, композитор, громадський діяч

Замість підтримки нових культурних трендів, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, формальною «культурною» пропозицією та актуальним мистецтвом
Океан Ельзи ніколи не просив державної підтримки. Ми завжди справлялись самі, сподіваюсь, справимось і далі.

‪Проте існують такі сфери культури, які в сьогоднішніх обставинах конче потребують допомоги держави. Наприклад, класична музика, музейна справа, театри, певною мірою, кіно. Сьогодні навряд чи вони самотужки можуть не лише розвиватися, а й взагалі вижити. Та саме вони є одним із чинників формування повноцінної нації.

‪На жаль, часто, замість допомоги справжньому мистецтву, державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом. Про схожі проблеми говорить в свіжому інтерв’ю Влад Троїцький.

Можна багато в чому не згоджуватися у формі та зміст зрозумілий: замість підтримки нових культурних трендів, створення середовища, в якому мають шанс з’являтися справжні генії, часто на офіційному рівні культивується несмак і зводиться «Берлінський мур» між застарілою, бездушною, формальною «культурною» пропозицією та попитом спраглої до актуального мистецтва частини суспільства.

Державні агенції займаються дотаціями зашкарублого кітчу та кумівським, корумпованим протекціонізмом
‪Хтось зауважить, що смаки купки київських, одеських, львівських чи харківських інтелектуалів це ще не смаки всієї України. Це правда. Але якщо йти за цією логікою, то скажіть, будь ласка, коли в останнє держава насправді займалася питаннями культури, наприклад, в українському селі? Так, регулярно проводяться незрозумілі творчі збори, фестивалі, бенефіси «корифеїв» та інші високозатратні, але беззмістовні формати заходів, що збереглися ще з радянських часів.

‪Але запитайте скільки сільських школярів бачили фільм «Тіні забутих предків» чи знають ім’я, історію Енді Воргола (він же Андрій Варгола)? Отож! Це не надто дорого, але вкрай, вкрай важливо.

‪Сьогодні, нарешті пора громадянському суспільству та відповідальним за державну політику повернутись обличчям один до одного і почати чесний і відвертий діалог щодо культури.

‪Досить банальних слів від чиновників та концепцій на тисячу сторінок. Чіткі, зрозумілі, а головне щирі пропозиції завжди знайдуть підтримку. І це стосується не тільки сфери культури, а й всіх інших сфер також. Але для того, щоб такі пропозиції приходили в голову не можна ставитись до держави, як до нічийної дойної корови. Бо з таким відношенням, і молоко закінчиться, і корова здохне.

P.S. Не шукайте в цьому пості жодної політики, просто наболіло. Прочитав інтерв’ю Влада і не зміг промовчати. Коли наболить більшості з нас, сподіваюсь, й почнуться справжні зміни.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Добавить комментарий